Як син екс-радника Міністра оборони отримав державну землю під забудову, і чи отримають після цього військові житло.

Львів’янка Валентина Мельник – військовий пенсіонер. Жінка уже 20 років стоїть в черзі на службове житло. А зараз живе в гуртожитку з мамою, донькою, двома онуками у кімнаті, площею 33 квадратних метри. Валентина надсилала листи про допомогу і до Міністерства оборони, і до Президента України. Відповіді – отримала, квартиру – ні.

 «Вони мені надали відповіді, що квартири мало будують, треба чекати. У нас так получається, ти відпрацював своє і тебе, як непотріб, нафіг з пляжа. Ти не маєш ні плечей, ні грошей. Кому ти потрібна», – розповідає Валентина Мельник.

 

 

 

Поруч з гуртожитком, де мешкає жінка, планують звести житловий комплекс і частину квартир передати військовим. Це земельна ділянка, площею понад 6 гектарів, що на вулиці Княгині Ольги у Львові, територія колишнього військового містечка. І належить вона разом з занедбаними боксами, де колись зберігали військову техніку, Міністерству оборони України.

Масштабна будівельна оборудка розпочалась з доручення Міністра оборони. Степан Полторак дозволив в.о. керівника Західного управління капітального будівництва Володимиру Винарському розробити документи на шість земельних ділянок профільного Міністерства у Західних областях, серед них і ділянка на вулиці Княгині Ольги.

Натомість Винарський, перевищивши свої повноваження, уклав інвестиційний договір на цю земельну ділянку і провів конкурс для забудовників щодо будівництва житлового комплексу. За договором забудовник мав би передати військовим 10% квартир, від загальної суми збудованих. Винарський не міг підписувати таку угоду, адже порядок використання земель Міністерства оборони суворо регламентований законом і не може передаватись приватним компаніям без узгодження з Кабінетом Міністрів і профільним Міністерством.

Володимир Винарський

Через пів року Степан Полторак звільнив Винарського, а документи по цій справі – зникли. Цією оборудкою зацікавились слідчі військової прокуратури Західного регіону. Прокурори вважають, що сам конкурс – фікція. Оголошення про конкурс організатори начебто опублікували у друкованому виданні «Галицька правда». Насправді це видання не можливо знайти за адресою, вказаною на сайті. Електронна пошта та номер телефону – не відповідають.

«Буває так, що оголошення розміщуються так, що їх нереально знайти. Силки на потрібні сторінки не має. Це стандартна схема. А можливо, їм спецвипуск зробили, який зразу положили на склад і він згорів з іншими документами», – розповідає експерт з містобудування Георгій Могильний.

Отож не має жодної можливості перевірити, чи справді публікувалося оголошення про конкурс, який виграла компанія «Енерджі Плюс Україна». Фірма одразу після тріумфу найняла підрядником на будівництво свого суперника – фірму «Львівська мрія», яка згаданий конкурс програла.

За даними аналітичної системи YouControl, власником компанії «Львівська мрія» є 30-річний Андрій Борисов – син Олега Борисова, екс-радника Міністра оборони Степана Полторака. Чоловік каже, що компанія «Енерджі Плюс Україна» сама звернулась до його фірми з проханням побудувати житло.

У відповіді на офіційний запит проекту «Викривач» у Міністерстві оборони повідомили, що Олег Борисов був радником Полторака у період з квітня 2016 по липень 2017-го року. Тобто саме в той час, коли фірма його сина подалась на конкурс, програла його, а потім отримала підряд від переможця.

У 2014 році «Львівська мрія» належала самому Олегу Борисову. Про це свідчить декларація чиновника, де Олег Борисов вказує вкладення у сумі 1000 гривень у фірмі «Львівська мрія». За номером телефону «Львівської мрії» досі підіймає слухавку Олег Борисов особисто.

«Я йому (сину Андрію – прим. ред.) нічого не допомагав. До моменту, коли я прийшов у Міністерство оборони, я дійсно був учасником цього процесу. Але перед тим, як прийти на помічники Полторака, я всі свої активи передав сину», – каже Олег Борисов.

Випадки передачі вигідного контракту від фірми-переможця до фірми, яка зазнала поразки – свідчать лише про одне: наявність попередньої домовленості між учасниками процедури. Так вважає експерт з містобудування Георгій Могильний.

«Ситуація взагалі ідіотська. Коли тендери розігрують між собою, буває таке, що подались дві компанії. Та, яка хотіла більше, зрозуміло, програла. А потім вона стає генпідрядником. Коли компанія розраховувала на стільки-то, а потім йде генпідрядником і отримує менше, тут навіть нічого доказувати не потрібно. Така наглість, то були одиничні випадки, за часів Януковича», – каже Георгій Могильний.

Обидві фірми «Енерджі Плюс Україна» та «Львівська мрія» зареєстровані в місті Києві, на вулиці Зоологічній, 4а, а відтепер ще й мають спільного юриста, який представляє їхні інтереси. Це журналістам проекту «Викривач» вдалось дізнатись за юридичною адресою компаній. До речі, це місце масової реєстрації компанії. А як раніше повідомляв сайт «Наші гроші», фірми зареєстровані за цією адресою раніше ставали щасливими переможцями тендерів від Міноборони на закупівлі недешевого палива.

Підрядник будівництва «Львівська мрія» отримала лише перший пакет документів від Львівської мерії. Але для початку будівництва потрібні ще містобудівні умови та обмеження.  В той же час оголошення про продаж квартир висять на білбордах. У відділі продажу розповідають, квартири у першому будинку з чотирьох багатоповерхівок уже розпродали. І проблем з документами не буде.

Громадський активіст Руслан Тростинський розповідає, обидві компанії почуваються впевнено, оскільки попередній директор «Енерджі Плюс Україна» – Павло Круський обіймав посаду в.о. голови Сихівської райадміністрації міста Львова.

«Садовий в тому тоже має свій інтерес. Було усне розпорядження на земельній ділянці на Княгині Ольги, це було якраз розпорядження Садового – ви будуйте, а ми порішаємо», – розповідає Крупський.

 

 «Я не знав, що він працює у цій фірмі. Це є земля Міністерства оборони, вони самостійно розпоряджуються своїми землями. Місто тільки приймає рішення стосовно того чи законним буде будівництво стосовно точки дотримання ними усіх норм», – запевняє Андрій Садовий.

 

 

 

Військова прокуратура досі вважає це будівельною аферою. Відтак, подала до суду, щоб скасувати інвестиційні договори на цю та ще п’ять земельних ділянок, на які за дорученням Міністра оборони мали виготовити лише земельну документацію. Суд першої інстанції став на сторону забудовників. «Енерджі Плюс Україна» із рішенням не погодилась і подала апеляцію. Колегія суддів винесла рішення на користь переможця конкурсу. Згодом голова колегії суддів написала окрему думку, що не погоджується з винесеним рішенням.

«Це є дуже рідкий випадок, коли колегія приймає рішення, зазвичай, якщо настільки маразматичні рішення суду, як от так винесло львівським, то підкупляють або суддю-докладчика. Або колегію суддів. Тут вийшла унікальна ситуація, коли суддя-доповідач за усе це діло відповідав. Це явно видно з матеріалів, категорично проти прийнятого рішення» – розповідає експерт з містобудування Георгій Могильний.

Окрема думка судді – це такий процедурний механізм, що дозволяє уникати персональної відповідальності за сумнівне рішення. Авторка цього документу – суддя Оксана Зварич, дружина засудженого і вже звільненого за законом Савченко судді-колядника Ігоря Зварича.

Оксана Зварич

Як розповів військовий прокурор Василь Майорчак, саме дії Міністерства оборони погіршили шанси на скасування інвестиційного договору на вулиці Княгині Ольги. В рамках формального виконання умов угоди профільне Міністерство взяло на баланс одну з квартир в іншому, збудованому компанією «Львівська мрія», житловому комплексі. Помешкання отримала родина загиблого учасника війни на Сході України Андрія Кизила.

Міністр оборони Степан Полторак про передачу квартири не каже. Проте, запевняє, винуватця оборудки звільнено, а землі все ж повернуть у власність Міністерства.

 «Я звертався і до місцевих органів влади, щоб вони сприяли забороні такого будівництва. Тому, що на мій погляд, воно є незаконним. І я скажу так, що проценти, які закладені в інвестиційному будівництві, на мій погляд, є надзвичайно низькими і не прийнятними для Міністерства оборони. Ми будемо оспорювати і подавати апеляцію, якщо суд буде приймати таке рішення до тих пір, поки ми не повернемо цю ділянку не повернемо у власність Міністерства. Я б точно нікому не радив купляти квартири у будинку по яким є питання Міноборони і йдуть суди», – повідомив Степан Полторак.

 

Поки землі Міністерства оборони з легкістю переходять у приватні руки, будівельні компанії зводять багатоповерхівки для власного продажу, 46 тисяч військовослужбовців нинішніх і колишніх продовжують чекати на власне житло.

Надія – на «Львівську мрію», або Сумна казка про чуже житлоhttps://vykryvach.com.ua/wp-content/uploads/2018/01/ава-2.jpghttps://vykryvach.com.ua/wp-content/uploads/2018/01/ава-2.jpgМар'яна СичРозслідуванняжитло,забудова,Львів,Львівська мрія,Полторак,СадовийЯк син екс-радника Міністра оборони отримав державну землю під забудову, і чи отримають після цього військові житло. Львів’янка Валентина Мельник – військовий пенсіонер. Жінка уже 20 років стоїть в черзі на службове житло. А зараз живе в гуртожитку з мамою, донькою, двома онуками у кімнаті, площею 33 квадратних метри. Валентина...Викривач
Поширити посилання
FacebookTwitterGoogle+Telegram